Валерій Павлович отримав грунтовну мистецьку освіту у Вижницькому училищі прикладного та декоративного мистецтва, а згодом у Львівському поліграфічному інституті. Вдячність своїм наставникам – О. Скотнікову, В. Курову, Я. Очеретьку – він висловлював неодноразово, підкреслюючи їхній вплив на його формування як художника.

Його педагогічна діяльність охоплювала десятиліття роботи з молодими митцями, яким він передавав головний принцип творчого шляху: «Ідіть своїм власним шляхом, шукайте свій почерк, не наслідуйте нікого, мистецтво не терпить трафарету. Вчіться у великих майстрів, осягайте суть їх мистецтва, але не запозичте їх зовнішню манеру.» Ці слова стали своєрідним дороговказом для його учнів, формуючи нові покоління художників, які розвивають українське мистецтво.

Творчий доробок Жаворонкова є цінним джерелом для дослідження національного мистецтва. У його роботах відчувається непідробна любов до Буковини – її природи, орнаментальних мотивів, колористики. Він майстерно поєднував традиційні техніки з авторським стилем, створюючи неповторні композиції, що зберігають дух української культури.

Його внесок у мистецтво та освіту є неоціненним, а пам’ять про нього живе у творах, вихованих ним поколіннях та у словах, які продовжують надихати митців. У цей день ми схиляємо голови перед його талантом і самовідданістю мистецтву, що єднає минуле, сучасне й майбутнє.